Це листопад, місяць, коли ми молимося за померлих і згадуємо про чотири останні речі: Небо, пекло, смерть і суд.
Насправді, ці чотири останні речі настільки важливі, що Католицька Церква створила можливості пам’ятати про них у нашому житті. Ось чотири способи, якими Церква щодня ставить перед нами ці чотири останні речі.
По-перше, Літургія – це візит на Небо
“Небо відкривається, і безліч ангелів приходять на допомогу у Святій Жертві Літургії”, — сказав св. Григорій Великий.
Церква не просто каже, що Літургія — це “передсмак” Неба; вона говорить, що це місце, куди Небо опускається нам назустріч.
Там є усі. Ми збираємося в першу чергу з Христом, “головним діячем нашого Євхаристійного зібрання”, ми збираємося також із Церквою — “не тільки члени, які ще тут на землі, але й ті, хто вже у славі небесній”. Крім того, “Марія присутня, разом з Церквою і як Мати Церкви, на кожному з наших Євхаристійних святкувань”, — сказав св. Іван Павло ІІ.
Літургія як Рай на землі — це підзаголовок до роману “Вечеря Агнця” Скотта Хана. “Коли ми починаємо бачити, що Небо чекає на нас у Літургії, ми вже починаємо переносити свій дім на Небо,— пише він,—і ми вже починаємо повертати Небо з собою додому”.
По-друге, вервиця знову і знову попереджає про пекло
У вервиці ми знову і знову проходимо через ці чотири останні речі, просячи Марію “молитись за нас, грішних, зараз і в годину нашої смерті” і ставимо себе перед Отцем нашим, “що є на Небесах”, на чиєму Суді, як ми сподіваємося, Він “простить нам провини наші” і “визволить нас від лукавого”.
Це останнє зло пекла, від якого ми повинні бути звільнені.
“Наслідуючи приклад Христа, Церква застерігає вірних про ‘сумну і жалюгідну реальність вічної смерті»’, яку також називають ‘пеклом'”, — говориться в Катехизмі. “Наша свобода має силу зробити вибір раз і назавжди, без повернення назад”, – додається там.
К. С. Льюїс попереджає: “Найбезпечніша дорога до пекла — поступова — пологий схил, м’які підніжки, без раптових поворотів, без віх, без вказівників”.
Божа Мати з Фатіми погодилась і поставила нам вказівники у вервиці, навчаючи трьох дітей-пастухів додавати цю молитву після кожного десятку вервиці: “О Ісусе, прости нам наші гріхи. Захисти нас від пекельного вогню. Веди всі душі на Небо, а особливо ті, хто найбільше потребує Твого милосердя”.
Третє: Суд та іспит совісті
Кожного з нас одного дня судитимуть, коли “славний Христос відкриє таємний характер сердець і віддасть кожній людині згідно з її ділами та відповідно до того, як вона прийняла або відмовилася від благодаті”,— говориться в Катехизмі.
У католиків існує давня практика готуватися до цього моменту щовечора з іспитом сумління — оглядом нашого життя та називанням наших гріхів — і для Таїнства Сповіді необхідний цей іспит сумління.
Коли це робиться правильно, “Іспит сумління ніколи не викликає розпачу, завжди приносить надію”, — сказав Фултон Шін.
Я перемикаюся між шістьма різними способами робити це: переглядаю сім смертних гріхів, опис любові св. Павла (1Кор 13:4-7), десять заповідей, твердження Ісуса про мету життя (Мт 5:3-12, 22:37-39) та досліджую мої стосунки з Богом, з іншими людьми та із самим собою.
Останнє: вечірня молитва — це вечірнє memento mori, нагадування про смерть
“Тримайте смерть щодня перед очима”, – говорить св. Бенедикт у своєму Правилі, і його чернечий рух допоміг сформувати Літургію годин так, що вона кожного дня є цілим життям у мініатюрі.
Під час вечірньої молитви католики моляться, використовуючи слова Симеона з Євангеліє від Луки. Йому було відкрито, що він не помре, не побачивши Месію. Побачивши немовля Ісуса, він молився: “Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння що Ти приготував перед усіма народами” (Лк 2:29-31).
Пригадуючи його слова щовечора перед тим, як увійти у несвідомість сну, ми практикуємо ставлення, яке маємо мати перед остаточною несвідомістю в смерті.
Тоді останнє, про що ми молимося щовечора, — це “Salve Regina” (молитва до Діви Марії у західній традиції), закликаючи Царицю Небесну про милість. Як сказав св. Тома Аквінський: “Як моряків веде до порту зірка, так і християн веде на Небо Марія”.
Автор: Tom Hoopes
Джерело: Aleteia
Переклад з англійської: Максим Гонтар
